Дивлюся на колєйку
На п’єту й шесту рейку,
Які йдуть з Франківська аж на Львів.
Тепер різдвяні свята,
Збираюся до тата,
Він мене в Букачівці запросив.

Народ собі помалу
Посипався з вокзалу,
Виходить до перона на путю,
Пішов по ребрах протяг,
Нарешті їде потяг,
Який нас порозвозить на кутю.

Їде поїзд Гуцул-експрес,
То є чудо з усіх чудес,
Українське наше рідне МПС,
Гарний поїзд Гуцул-експрес.

Усе, що мож лізе
Між клунки та валізи,
За хвилю у вагоні весь Франківськ,
Коли потрібна сила,
Беремо масу тіла
І множим на прискорення та тиск.

На мені щось повисло,
Колінами притисло
І дихає грудями у чоло,
У вусі чиясь п’ятка,
Але втішає згадка,
Що їду я до тата на село.

Їде поїзд Гуцул-експрес,
То є чудо з усіх чудес,
Хто з квитками, а хто, звичайно, без,
Гарний поїзд Гуцул-експрес.

Розлили по вагону
Літру самогону
І носиться в повітрі його дух.
Шановні пасажири,
Заткайте в носі діри,
Будете нетверезі через нюх.

В кабіні машиніста
Усі геть п’яні чисто,
То де вже там триматись за керма.
Та поїзд в бік не піде,
Бо він по рейках їде,
А рейка, як відомо, є пряма.

Їде поїзд Гуцул-експрес,
Машиніста керує фест,
Он де Галич, а он Бурштинська ДРЕС,
Гарний поїзд Гуцул-експрес.

Дивлюся я до шиби,
Вже й в Букачівці ніби,
Але ніхто не тисне на гальма,
Крім того на стоп-крана
Хтось повісив чемойдана,
І вийти мені права вже нема.

Була би залізниця,
А решта – то дурниця,
І я собі стрибаю на ходу,
Лапайте мене, тато,
Інакше я на свято
До Вас у Букачівці не впаду.

Їде поїзд Гуцул-експрес,
Добрий вечір, Христос воскрес!
І я до тата лечу з небес,
Гарний поїзд Гуцул-експрес.