Мить, секунда, хвилина, година,
Тільки вчора вродилась дитина,
А завтра це вже поважна людина,
Чийсь батько й дід.

Ходить маятник крок за кроком,
День за днем, а потім рік за роком,
І не встигнеш змигнути оком –
Вгаса твій світ.

Ми є діти Божі, живем лиш раз,
Час то є не гроші, а гроші – не час.
Кинь свого годинника під трамвай,
І котра година не питай.

Січень, лютий, березень, квітень –
Хто навчить мене, як треба жити,
Їсти, пити, дітей робити, і так щодня.
Травень, червень, потім – липень, серпень,
То горень-злидень, то є бідень-терпень,
А де ж той літень-зелений вербень – то все брехня.

Ми є пішаками у нечесній грі,
Грають її з нами календарі.
І останній аркуш – то дорога в рай,
Хочеш чи не хочеш – а зривай.

Паспорт, довідка, аналіз, метрика,
Автоматика, кібернетика.
Не людина, а якась арифметика –
A, B, C, D.

Все обчислено, підраховано,
Нумеровано, проштамповано,
А щастя де воно? А може то воно,
Чекай, вже йде?

Нас не розрізнити у юрбі
І ми даруєм квіти самі собі.
То нащо тобі паспорт або ім’я,
Усі ми однакові – ти і я.

Всі розлючені, роздратовані,
Всі накручені, геть знервовані.
Ми в годинник один вмонтовані –
Це є наш світ.

І я також в нім на вісь насаджений,
Збалансований, врівноважений
І проблемами необтяжений
На сотні літ.

Ми є коліщатками на цій осі,
Он мене хитнули – і хитнулись всі.
А хто є заведений – хапа своє,
А решта хай буде, як собі є.

Мить, секунда, хвилина, година... (2)
Мить...