Будем знайомі, я – з Франківська!
Старий дворовий мудрий пес.
Я хоч тварина, але свійська,
На всіх дивлюся знизька,
А кличуть мене – Рекс!
Вже шостий рік перебудова
По телевізору іде.
А в мене своя думка псова,
Що й так живем чудово – і ліпше не буде!

Життя собаче...
Та я сміюсь, не плачу.
Я свіжу кістку бачу,
Яку господар мені дав.
Гав-гав!

Дивлюся з буди – повз мене ходять люди...
А я не йду нікуди від своїх псячих справ!
Охороняю в свого пана все його крадене добро...
Мабуть, приплентається п’яний,
Бо знов дістав догану на своїм партбюро.
Мені від буди аж до хати він вчора видовжив ланцюг,
Ще й обіцяв мене обрати в собачі депутати,
Щоб я брехав на Рух!

А я не проти собачої роботи.
На ту брехню є ноти, –
Він особисто їх писав.
Гав-гав!

Брешу доволі – брехня дорожче волі!
І бережіться долі, аби-с я вас не покусав!
У мене є приємна звістка:
Дістав медаль я за брехню.
На тій медалі – номер Шістка,
Ще й додаткова кістка в собачому меню...
Я вже старий – сивіють скроні
Та мрію в снах, як кожен пес,
Що я працюю в спецзагоні,
В так званому Омоні, на службі в УВС!