Африка, Африка, Африка, Африка,
Африка, Африка, Ангола!

Один чорнявий фермер із Анголи
Мав восьмеро дітей, чотири воли,
Два трактори, плугарку і машину,
А ще на сонці копчену дружину.

І жили вони в злагоді й довір’ї,
І бігали на їхньому подвір’ї
Сім качок, дев’ятнадцять поросяток,
Три гуски, дві кози і сто курчаток.

Корів у стайні було двадцять троє
І з кожної по три відра надоїв,
І, дякуючи тій тваринній масі,
Достаток був в сімейній його касі.

Жила собі та ферма, процвітала
Та фермеру здавалось то замало.
Він думав, що усе на світі має,
Лиш тільки партбюро не вистачає.

Африка, Африка, Ангола!

А чув він, що в радянському союзі
Давно те чудо мають білі друзі,
Тому він і затіяв листування,
В якому своє висловив прохання.

В нас дружні із Анголою стосунки,
Це посмішки і ніжні поцілунки.
Ми щиро простягнули йому руку
І вислали по пошті одну штуку.

У ящику, керованім пілотом,
Мандрує партбюро аерофлотом
Із надписом червоним по фанері,
Що зроблено у нас в се-се-се-сері.

У Африці його розпакували,
Бананами його нагодували,
А потім полягало воно спати,
А зранку почало хазяйнувати.

Африка, Африка, Ангола!

Тепер в Анголі всі ходять голі,
Крім того й досі, всі негри босі,
А хто в Анголі мав пару волів,
І ті сьогодні усі голодні.

Африка, Африка, Ангола!