Іду додому, на шостий поверх
По вулиці Бандери в Чернівцях,
Тягну на плечах спортовий ровер
І вішаю його на цвях.

А рано вранці педалі тисну,
І весело на серці мені.
Люблю машину мою жалізну,
Бо дупа їде, ноги – ні.

Коли я їду на ровері,
Дивлюся там і тут,
Я почуваюсь very very,
Very very, sehr gut.

Гей, ровериста,
Давай ногами крути!
Екологічно чиста
Істота є ти.

Не треба нафти, або автолу,
Або долярів тисячі.
Бо то не авто, дивись довкола,
Вперед до перемоги мчи!

Чогось китайці або японці,
Не так, як Іван дурні,
Перемагають у кожній гонці,
Бо дупа їде, ноги – ні.

Я на ровері їду нині,
Хоча на дворі зима,
Бо відтепер на Україні
Бензини ніц нема.

Гей, ровериста,
Давай ногами крути!
Екологічно чиста
Машина є ти.

Ми на ровери, на жовто-сині,
У Львові діставали права.
А де дістати права людині,
Коли їх не дає Москва?

Верховний ровер український
Педалі крутить цілі дні,
Але ніяк він не зрушить з місця,
Бо дупа їде, мозок – ні.

Сідаймо, хлопці, на ровери,
Дівок на раму берем,
І їдем далі до холєри
Від тих дурних проблєм.

Гей, ровериста,
Давай ногами крути!
Екологічно чиста
Істота є ти,
Машина є ти, людина є ти!