Мій випадок трагічно-безнадійний,
У мене, що не день – сімейний стрес,
Бо я себе вбачаю – інжинер безпартійний,
А жінка моя – член КПСС.
І ще одна проблема невеличка,
Бо різний по конфесіях мій рід:
Ось теща православна, свекруха католичка,
А ще в нас є автокефальний дід.

Народ, що заселя мою квартиру,
Живе у плюралізмі своїх вір,
Тому ми всі уклали задля миру
Сімейно-всесоюзний договір.
Сім’я, то є малесенька держава,
А моя – просто чудо із чудес,
Сей каже – слава Леніну, а той – героям слава!
Христос Воскрес і смерть КПСС.

Отож співаю я: нехай живе моя
В умовах демократії сім’я!

Усі ми є правдиві українці
Та кожен має свій авторитет.
Щовечора я бачу татуйований на жінці
Вождя її коханого портрет.
Відзначилась центризмом наша тьоща:
У неї біля ліжка, на стіні, висять і співіснують
Картина "Ленін в Польщі" з картиною "Бандера на коні".
Ідеї світового комунізму
Проїли мою жінку до кісток,
Зробила з туалета музея атізму,
А з ванни агітатора куток.
Та я не потерпів оте знущання,
Гидоту тую геть повиносив,
Вона ж проголосила мораторій на кохання
І казала, аби навіть не просив.

Отож співаю я: нехай живе моя
В умовах демократії сім’я!

Тут дід автокефальний взяв свекруху,
Знайшовся ж межи ними спільний бог,
Пішли і записались до міського Руху,
Лишились жінка з тещею удвох.
Вони до нас хотят прийняти міри,
Махають перед носом партквитком,
Та я проголосив їм вотум недовіри
І вивів із квартири їх партком.
Тепер я ту бабноту маю в носі,
Досягнуті консенсус, паритет,
Я нинька приступаю до ринкових відносин,
Якщо здобуду суверенітет.
Не дам їм ні авансу, ні зарплати –
Це мудрий політичний аргумент,
Хай спробують вони економічної блокади –
Подивимось, хто в хаті Президент!

Отож співаю я: нехай живе моя
В умовах демократії сім’я!

Та жінка не скорилася відразу
І пише у Центральний Комітет:
Я прошу, до квартири введіть, товариш Язов,
Обмежений ракетний контингет.
Тепер-ка, де не ткнешсь в нашій хаті,
Усюди бронетанкові війська,
На кухні три зенітки, у кімнатах по гарматі –
Ось партії політика яка!