Навесні український народ
Засівав депутатський город,
Всі хотіли, аби восени
Не поїли врожай бур’яни.

Кандидатів обрали до поля,
Щоб із зерняток виросла воля,
Стали в коло, старе й молоде,
І чекають – чи добре зійде.

В нас також добре зерня є,
Що вродила на світ
Станіславська губернія,
Коломийський повіт!

Та чекання в народу пусте –
Бо порядного ніц не росте.
Полонили город будяки –
Пхають вгору червоні квітки.

А кульбаби і сині волошки
Не дістали землі анітрошки, –
Все поїла червона іржа,
Ніби своя земля, а чужа...

Ой, не любить імперія
Жовто-синій той цвіт!..
Горезвісна губернія,
Горезвісний повіт!

Засівали города дарма –
На врожая надії нема,
Розквітає брехня під дощем
І усе оповите плющем.

Реп’яхи ви мої, паразити!
Як вам ласо на шиях сидіти!
Лиш спокійний порушує стан
Наш вусатий, ріпчастий Лук’ян.

От би викликать Берію
Із скривавлених літ
В ту тризубу губернію,
Бандерівський повіт!

Хай помріють собі будяки,
А у нас буде все навпаки,
Бо не схоче терпіти народ
Той брехливий червоний город.

Переоруть його чорні воли,
Щоб не виросло кривди ніколи,
А яке нам посіять зерно –
Ми порадимось з дідом Юхно!

То лишень перша серія,
Сумувати не слід.
Станіславська губернія,
Коломийський повіт!