Йшла Маруся довгим польом,
Іванко йшов сивим коньом.

Серед поля зеленого
Зустріла Іванка свого.

Іван Марусі поклонився,
Щиро в вічка подивився.

Де ідеш ти, Маню біла,
Ци ж ти бись моя не била?

Марусенька засміялась,
Іванові ручку дала... (2)