Ви, що не знаючи мети,
Спинялись стомлені з дороги?
Лежіть собі – до неба йти
Ще довго.

І ви, що до небес мости
Своєю окропили кров’ю,
Простіть ви нам, ідемо, йти
Ще довго.

І піють півні на путі
Простим і віковічним зовом,
Забули все, ідемо, йти
Ще довго.

Ще довго...