Він вночі прилетить на шаленім коні
І в вікно він постука залізним мечем.
Ти останнюю казку докажеш мені
І заллєшся плачем.

Стане ясно тобі, не спитаєш як звуть,
Чом вночі прилетів, із якої землі?
Лиш засвітиш свічки і освітиш нам путь,
Поки зникнем у млі.

І назавжди – не вік, але мід – по мені,
Поховать, як йому і мені не дано.
Будуть згадувать так: прилетів на коні
І постукав в вікно.