Жовтий пісок не посію на білому камені,
Рано не встану сльозами його поливать.
Осінь прийшла і шепоче за вітром щодня мені:
"Він не вернувся, не треба, не треба чекать".

Жовтий пісок не сходжатиме квіткою синьою,
Ранок барвінком хрещатим не зможе укрить.
"Де ж ті квітки?" – насміхається сніг над калиною.
"Де ж ті надії?" – питаю холодну блакить.

Жовтий пісок не посію на білому камені,
Рано не встану сльозами його поливать.
Осінь прийшла і шепоче за вітром щодня мені:
"Він не вернувся, не треба, не треба чекать".