Ой не квітни, весно, –
Мій народ в кайданах,
Мій народ в задумі,
Очі його в сумі,
Серце його в ранах,
А життя – в туманах.

Ой не квітни, весно,
Пишними квітками,
Бо народ мій встане,
Розірве кайдани,
Вкриє світ димами,
А поля – тілами.

Ой не квітни, весно,
Глянь – надходять хмари,
Тугою чорніють,
Гнівом червоніють.
Гой, ви хмари – кари...
Смерть вам, яничари!