По хаті бігають щури,
Вилазять з кожної нори,
Вистрибують з підлоги,
Я прошу допомоги.
Нахабно вдерлися вони
У жовто-сині мої сни,
І всюди серед ночі
Червоні їхні очі.

Любить щур деревину гризти
І без того слабоньких стін,
Ще учора був комуністом,
Тепер у підпіллю він.

Колись у кожного щура
Були посада та нора
Велика чи маленька,
І він сидів тихенько.
Він в ту нору помалу гріб,
І коло нього мали хліб
І родичі, і діти,
Чому б і не радіти.

Та нанесло грозу зненацька,
В очі – блискавка, в серце – грім,
Ой ти, горе, біда щуряцька,
Незвично смоктати хрін.

То поховалися щури
Лишень до певної пори,
Сидять в пивницях тихо,
Накликуючи лихо.
На слово суверенітет
В щуряків є імунітет,
Не діє і отрута,
Бо в них уся валюта.

А крім того сусід московський,
Найщуріший із всіх щурів,
Щур Щуринович Щуриновський
Боятися не велів.

І вже у кожного щура,
Нові повадки, як в кнура,
Потроху він звіріє,
Жиріє та нагліє.
І знову тягне догори
Свої криваві прапори,
І вся щуряча сила
Кричить на повне рило.

Браття щурики, не ховайтесь,
Вилізайте з щілин та дзюр!
Всі щури всіх країн єднайтесь,
І смерть тому, хто не щур!

По хаті бігають щури,
Вилазять з кожної нори,
Вистрибують з підлоги,
Я прошу допомоги.
Бо вже не вночі, а зрання
Руденьке лисе щуреня
На мене щурить очі,
Знов щось сказати хоче...