Пробачте, пане лікарю,
Що я до вас з хворобами
Приїхав з Коломийщини,
Болячками дурними набридаю.
Та, може б, щось зарадили,
Дай Боже вам здоров’ячка,
Якусь холєру штрикнули,
Бо розумом геть чисто пропадаю.

Від самого народження
Я мріяв про відродження,
Не був ні в яких партіях,
На мітингах кричав: "Героям слава!"
Тепер, як відродилися,
Усі пересварилися,
А ціни, як сказилися –
Як гуска, вже коштує чорна кава.

Вколіть негайно попід шкіру анальгіну,
Інакше зара вам у кріслі тут загину,
Чи, як не вколете, то я вам тут здурію,
І не попаду вже додому в Коломию.

У нас тепер інфляція,
А в мене інформація,
Що в нас є купа золота
В англійців на рахунку Полуботка.
А де грошей набратися,
Як треба лікуватися?
Зарплату не виплачують,
Прийдеш до вас, а лікар каже: сотка!

А наша кожна сесія,
Хіба ж то не диверсія:
За владу перегризлися,
Хоч добре, що сваряться ще не матом!
Реклама, біржі, акції,
Московські провокації,
Ще трохи радіації
І я помалу роблюся вар’ятом.

Вколіть негайно попід шкіру валідолу,
Штанів не скидую, бо дупу маю голу.
А, як не вколете, то я вам тут зомлію,
І не попаду вже у свою Коломию.

А та приватизація
І демократизація –
Це також провокація,
Щоб далі розкрадати Україну.
Потерплю ще до осени
Ті ринкові відносини,
А далі, пане лікарю,
Помру, як ми не вколять анальгіну!

Не знати, як тут вижити,
Вже ладен ся повішити,
Чи, може, пить облишити,
А раптом знов потаньшає горілка?
Хіба ж за то ми билися,
Щоб в нас таке робилося?
Оце так відродилися!
Як слуп тверезий ходжу з понеділка!

Вколіть негайно мені спирту внутрівенно,
Інакше в шлунку мені зробиться гангрена.
А від гангрени я всередині зогнию,
І не попаду вже ніколи в Коломию.