Ми живем все краще, дякувать Ісусу,
Що не забажається, вже колись було,
От тільки Україні ще бракує землетрусу –
Ще нас, як японців, не трясло.

Ну, живуть японці у "країні сонця",
Що їм не захочеться, собаки, мають все.
А чого питається, просто виявляється,
Острів в них хитається, бо його трясе.

Звідки в них би фірма взялася "Хитачі",
Якби не хитало, або хтось не тряс.
А в нас життя собаче, а ще й ми всі ледачі,
І чи було б краще, щоб трусило й нас?!.

Пане Президенте, дайте нам Ташкента!
Он узбеки мають, так вони й живуть.
Хай би депутати їхали в Карпати
І зробили запит "Чого нас не трясуть?".

Дуже б ся згодила та підземна сила,
Витрясла б доляри із партійних кас,
Може би й парламент трохи потрусила,
Але не багато – двіста сорок раз.

Як почнуть трусити, будемо просити,
Щоби зачіпити трохи й москалів.
Ми із ними друзі були у союзі
І нам свого не шкода, а їм – як Бог велів.

Хай що хочуть кажуть Кучма та Пензеник,
Але попереджують коли нас тряхануть,
Бо народу в горло від цін не йде вареник,
А воно як трахне – усі й проковтнуть.

Доки ще чекатимем ми Армагедону?
Що наш уряд думає? Де наш землетрус?
Хай приймають рішення, чи проект закону,
Це для економіки буде тільки плюс.