Виконавець: Буття
Слова і музика: народні |
Ой вчора я був випивший, а сьогодні нутко,
Да й прийшов я до шинкарки, да й горілки хутко.
А шинкарка молода за біду не знає,
Тільки стала на поріг, за гроші питає.
Давай давай, не питай, бо мало не згину,
Як не стане чим платити – скину кожушину.
Як не стане чим платити – скину кожушину,
А шинкарка за рукав, сховала в килину.
Вийшов бідний чоловік но в одній сорочці –
Стоїть булка, оселедець, горілка в півочці.
Як випив він, закусив він, да й ще й з понеділка,
Подивився у вікно – мабуть їде жінка.
Прийшла жінка на поріг, на порозі стала,
Ледве ледве через плач добридень сказала.
"Чоловіче, чоловіче, що жбо це ти робиш –
Жінка гола, діти босі, ти ж до корчми ходиш?!"
"Ой ти, жінко, не сварись, іди випий чарку,
Та не роби межи люди ізо мною сварку!
Іди випий чарку, та й іди додому,
А як хто буде питати – не кажи нікому.
А як хто буде питати, то знай, що сказати –
Пішов бідний чоловік гроші заробляти!"