Як поєхав Якіменко у поле й орати,
Перестріли бурлаченьки в лісі над рєкою!

Ой випрігай, Якіменко, коня вороного,
Не визпріжу, бурлаченьки. хоч вас тута много!

Ой визпрігай, Якіменко, сірую кобилу!
Не визпріжу, бурлаченьки, хоч я тут загину!

Як втяв, як втяв Якіменко у пень головою!
Оце ж тобі, вражий сину жартувать зо мною!

Прилетіла зозуленька, сіла на воротях,
Чи не вийде Якіменко в червоних чоботях.

Ой не вийшов Якіменко, вийшла його мати,
Перестань же, зозуленько, жалю завдавати!