Приспів:
Катерино, відчини-но, Катерино встань-но
Дай-но їсти, дай-но пити, як то буде файно!
Катерина відчинила, Катерина встала,
Дала-м їсти, дала-м пити, ще й поцілувала!

Захотілось бабі вранці та й натерти маку,
Відірвався макогон, вдарив діда в спину.

Ішла баба через кладку, та й задерла ногу,
А дід думав, що капличка, помолився Богу.

Причесався, прилизався, в білі штани вбрався,
Прийшов козак до дівчини, на порозі всівся,

Ой місяцю, місяченьку, місяцю-круглянку.
не світи нікому в вічі, а світи у спину.

Ійшов гуцул з полонини, а гуцулка з бані,
Посідали край дороги, зробили сніданнє.

Що то було за сніданнє, не було що їсти:
Виліз гуцул на смереку, та й не може злізти...

Приїзджали тракторами гуцула знімати,
Гуцул сидит, гірко плаче, не хоче злізати.

Сидить заєць на стернині та й штани латає,
Стерня йому плечі коле, він ся посуває.

Парубочок як дубочок, парубоцька міна,
А як візьме дівку в танець – дівці по коліна.

Парубочок як дубочок, парубоцька міна,
В ролі люлька, в носі булька, по бороді слина.

Я Михайло, ти Михайло, оба ми Михайли,
Полягаймо край дороги, наче поздихаймо,

Полягаймо край дороги, наче поздихаймо,
А як трактор переїде, тогди повставаймо!

Ти Микола, Микола, оба ми Миколи,
Тебе били коло церкви, мене коло школи,

Тебе били коло церкви, що ти пив горілку,
Мене били коло школи за хорошу дівку.

Я ніколи ся не женю, тілько в листопаді,
Візьму собі таку жінку, що широка в плечах.

А я люблю тую дівку, що рано вставає,
Волося ся пошкрябає, та й знову лягає.

Тече річка невеличка, а у річці раки,
Присувайсь до мене ближче, притулю до серця.

Я до тої Катерини не піду ніколи,
Бо до неї хлопці ходят як дітки до школи.