Ой сиділа дівчина да й край віконця,
Виглядала дівчина да й чорноморця.

Чорноморець, маменько, ой чорноморець
Вивів мене босую та й на морозець.

Вивів мене босую, та й питає:
Чи є мороз, дівчино, ой чи немає?

Ой нема морозу, да й сама роса,
А я молодесенька да й стою боса.

Простояла ніченьку, та й байдуже –
Люблю чорноморчика, ой люблю його дуже!

Я ж думала, маменько, да й панувати,
Довелося, маменько, да й горювати...