Всі ми нині сунемось до ринку,
Головне у ринку – це гроші і товар,
У нас у Львові просто – бери з собою жінку
І шуруй на Краківський базар.

Бо на баразі приватна власність,
Давно у Львові демократія і гласність,
Ще тато Карло в "Капіталі" заповів:
Хто хоче ринку може їхати у Львів.

Хочте запалити львівську ватру?
До Оперного театру звертайтесь до циган,
А поруч у готелі з підвалу і до стелі
У кожному вікні Азербайджан.

Бо в нас у Львовів, як в селі, як і в місті,
Найбільший інтер, ясна річ, націоналістів,
Але, як чорна не підходить вам ціна,
Беріть в поляків, їх у Львові як е... пшона.

Може, у вас дурні в кишені гроші,
То ви вже не шукайте циган або грузин.
Хлопці в нас тямущі, сервіс в них хороший –
Лишитесь без грошей в п’ять хвилин.

В широкі маси і навіть до квартири
Програму послуг пропонують рекетири,
І допоможуть нам вночі і в білий день
Навік позбутися обтяжених кишень.

Чули, на одеському привозі
Танка продавали, хтіли четвертак?
То взяли за троячку львівські мафіозі
І загнали за купони у Ірак.

Бо в нас у Львові, а не лишень в Одесі,
Існує гендель і взаємність інтересів,
Як інтересу до генделю нема,
То ви до Львова приїхали дарма.

Отже, як зупинитесь у Львові,
То ви ж не обминайте Краківській базар.
Ми на вас чекаємо, прийняти готові,
Продамо хоч дідька за доляр.

Але вважайте, що ні за які ціни
Ніхто у Львові не продасть вам України!
Бо в України незмірена ціна –
Вона єдина, Вона у нас одна!