У підземнім переході
Вечорами при народі
Грає сивий і самотній музикант.
Плачуть струни на гітарі,
Трохи грошей у футлярі,
Ось і вся подяка за його талант.

Був і він в зеніті слави,
І йому кричали "Браво!"
І на сцену квіти кидали жінки.
А гітара ревнувала
І його не відпускала,
Притулившись до гарячої щоки...

Грай
Музику свою,
Сивий Музикант!
Ти в рідному краю,
Наче емігрант.
Грай
Про свою печаль,
Про свої жалі,
Грай – людям додавай
Щастя на землі!

Все змішалось в ріднім домі,
Як у грішному Содомі,
І не знати, це початок, чи кінець?
Призабуті давні п’єси,
Серенади й полонези –
Іншу музику диктує гаманець.

Вже втомились пальці білі.
Де ви, давні друзі милі,
Хто в могилі, а хто просто за бугром,
Та Маестро вірить свято,
Якщо він покине грати,
То усе це не закінчиться добром.