Я часто прокидаюсь серед ночі,
Коли заб’ється серце, як колись,
І я лежу, зтуливши міцно очі,
Поворухунтись навіть боячись.

Так дивно все, аж моторошно трішки.
Ти тут була ще мить назад, ще мить...
Твоє тепло ще пам’ятає ліжко
І ніжний трунок так мене п’янить.

Приспів:
Торкнись мене – я так цього бажаю,
Гарячим тілом пригорнись, молю!
Твоїм вогнем я душу воскрешаю
І сам не знаю, як тебе люблю!

Люблю тебе так трепетно, так ніжно,
Неначе вічно втратити боюсь.
Ти водночас така свята – і грішна,
Що я клену тебе й тобі молюсь.

Твої обійми, як ворота раю,
Пекельний пломінь на твоїх вустах,
Немов метелик, я в тобі згораю
І воскресаю, як міфічний птах!

Приспів

Я буду прокидатись серед ночі –
Хай обступає темрява німа,
І я ніяк повірити не хочу,
Що пусто поруч – і тебе нема.

А ніч така ворожа і байдужа
І я молюсь і шепочу в сльозах:
"Якщо не ми, то хай хоч наші душі
Колись зіллються там, на небесах!"

Торкнись мене...