Колись мене вимкнуть, як старенький телевізор.
Тоді я замовчу, як хрипляча радіола.
Кістки скрипітимуть, як зламане крісло,
Я стану несмачним, як негазована кола.
Я буду олдитовим, як бабусин шифонер,
І я стану незручним, наче дитячий матрац.
Вже не буду таким ніжним, як французький еклер,
І я стану нестерпним, як собаці слово "Фас".
Але поки що я тут, я не просто так предмет.
Тут я підмет, присудок і навіть дієслово.
І поки що я сам розставляю акценти.
Поки що я вільний, наче вітер в полі.

Приспів:
Поки ще я тут.
Відкрий свої сльози, дивися.
Поки ще я тут,
Заховайся печаль у душі.
Допоки не вимкнеться сонячне світло,
Допоки свідомість не стане тюрмою я тут.
Я поряд з тобою.

Я не претендую на солодкі хепі енди,
І не бачу причин, щоб хотіти жити вічно,
Адже краще швидко і мимохідно,
Ніж жити конаючи з душею калічною.

Приспів