Я втомився перекладати серце із грудей у п’яти,
Втомився сонце щоранку в небо підкидати.
Знати, що нам нема чого втрачати,
Крізь ґрати спостерігати
Як землю розриває цвіль думок про те,
Що може бути краще, але, Боже мій, нізащо.
Я не проміняю те, що є, на фата моргана.
Ятри в моєму серці незагоєна рана.

Приспів:
Ще не сутеніло, а вже зламані ми,
Гріємо долоні від зими до зими,
І не знаєм, хто буде потім за нас.
Бог не допоміг, ми і поготів,
Вечір притомився і на хмару сів.
Вічність пролітала і залишила нас.

Я втомився від тих героїв, що кричать "Ми герої!"
Та в кадр пхають пики свої,
На троє ділять, світ уже не розібрати:
Де Батьківщина, день-ніч, де світло взяти?
А ми читаєм долю крізь кіноплівку ілюзій,
Служити звикли тільки музі.
Сховайте посмішку панове та пані,
Навіть якщо ця пісня буде остання.

Приспів