В нашій оселі миловидно, правда сильно смердить риба.
Хтось не може вільно дихать, майже не буває тихо.
І тут ходять дивні хлопці, розмальовані у смугу,
І живуть вони не вдома, в кожного своя каюта.
Не асфальт, а палуба давно їм стали за підґрунтя,
Замість кілометрів милі, новачків завжди тут нудить.
Черговий маршрут – акваторія водоймищ.
В морських чи річкових флотиліях ти теж колись потонеш.

Додому завжди кличуть височенні маяки,
В нас не буває проблем, коли немає води.
А у трюмах завжди повно тут місцевих пацюків,
У доках загнивають ті, хто з нами плити не схотів.
Так це наша робота, нас ведуть різні компаси,
Нас море хитає, бо шторм не має тормозу.
Вітрила рвуть троси, Посейдон сьогодні в гуморі,
Після шторму назад людей везуть човни гумові.

Приспів:
Пече печаль, мій корабель без вітрил.
Але, на жаль, я дуже довго на ньому плив. (весь куплет – 2)

Нам не до жартів, коли ми бачимо уламки
Одне одного у світі водяному.
Ці скелі були до нас не надто ласкаві,
Добре люди вціліли, погано – ми постраждали.

Приспів