Я – індіанка Ліліан, лілея водяна,
Кажеш в очах моїх грає невинна вина,
Крає серце вина, а я непровинна...
Хочеш вина? Я не невинна.
Віддайся моєму танцю, індіанському ритму,
Ти мовчи і цілуй, я говоритиму...

Я – індіанка, мешкаю в резервації,
Трохи дотична до старої цивілізації
І племені Пуебло, що в штаті Арізона,
Зараз моделька, бавлюся у фасонах.
Бавлюся та не вірю білому світу неситому,
Ти танцюй і цілуй, я говоритиму...

Я – індіанка, відроджую старовинні строї,
Ті, що були в нас в мезозої і палеозої,
Маю своє ательє, вірю в свою породу,
Віддаю свою вроду для реклами свого народу.
Тільки ти не дивуйся як після всього витиму.
Ти мовчи і цілуй, я говоритиму...

Я – індіанка, сповідую звичаї свого племені,
Кажуть – ліниві ми, підступні і темні.
Знайшли в нас уран, нас відсунули від урану,
Доларами залатали уранову нашу рану
І купили мене за уранову здачу.
Ти мовчи і цілуй, я трохи поплачу...

Я – індіанка, господиня цього континенту,
Давно нас вживають на споді, спаплюжені ми дощенту,
Хочеш трави баламутної, щоб повірити в мої сльози?
Мені досить одної затяжки, мініатюрної дози,
Щоб світ цей запропастився і я в ньому щезла вночі,
Тепер я цілуватиму, ти ж люби і мовчи...