Був собі білий вовк,
Білий, мов білий шовк,
Батько, мов присмерк сивий,
Часто зітхав: "Мій сину,
Чом ти біліший снігу?
Чом в тебе очі тихі?
Стань, як і інші, сірим,
Сірим порядним звіром.

Виє ж твоя вовчиця,
Сіра, мов та землиця,
Дітки твої – вовчата,
Сірі усі, як мати.
Сірі такі, як треба,
Друзі сміються з тебе,
Кажуть, на тебе ланець,
Мрійник, вегетаріанець.
Кажуть, о жах, на свято
Їв ти котлети з м’яти.

Був собі білий вовк,
Білий, мов білий шовк,
Часто тікав він з лісу,
І під великим містом
Рвав білосніжні лілії
Білій вороні Емілії.
Тиха і безборонна
Спала десь там ворона,
Біла, мов біла лілія,
Снилась вороні ідилія:
Снився їй білий вовк,
Білий, мов білий шовк,
Рвав він у лузі лілії,
Лілії для Емілії...