День завмирав, чекав грози
Гадюче небо завелось.
І срібний блиск розбив навпіл
Грань між реальністю і сном, і сном.

Злий небосхил лиш скинув спис
Кривими лініями впав.
І землю всю прошив униз
І швами зрушення зійшов, зійшов.
Злива.

Ніхто із нас не ждав грози,
А злива почалась нема де йти.
Видіння блиск наводить жах
Із металевим серцем не відчуєм страх.