Виконавець: Балади
Слова і музика: народні |
Ой повій, вітроньку, на мою світлоньку
З того краю, звідки милу маю.
Вітрець повіває, світлоньку минає.
Десь милая вже іншого має.
По садочку ходжу і коника воджу.
До коника тихенько говорю:
– Ой коню ж мій, коню, коню вороненький,
Порадь мене – я ще молоденький.
Чи листи писати, до дівчини слати,
Чи самому сісти одвідати?
Ой приїхав милий до милої в гості,
А в милої весь двір на помості.
– Для кого ж ти, мила, той двір будувала?
– Ой для того, що вірно кохала!
А взяв милий милу за білії боки
Кинув її у Дунай глибокий:
– Ой плини ж ти, мила, тихою водою,
Не мав же я кохання з тобою...