Мала мати сина,
Та й го оженила,
Гей, молоду невістку
Дуже не любила.

Виправила сина
В далеку дорогу,
Гей, молоду невістку
До поля, до льону.

Як вибереш льону,
То прийдеш додому,
Як не вибереш льону,
Не прийдеш додому.

Брала она брала,
В поли ночувала,
Гей, і на своїм поли
Топольом зостала.

Приїхав синочок
З далекой дороги,
І питається неньки:
Де моя миленька?

Возми ти, синочку,
Остру сокирочку,
Ид вирубай тополю,
Што на нашім полю.

Зарубав він єй раз,
Она промовила,
Гей, зарубав другі раз,
Она прогварила:

Не рубай ня, мужу,
Не рубай ня дуже,
Гей, бо я не тополя,
Лише твоя доля.

Бодай твоїй мамі
Так легко сконати,
Гей, што нас молоденьких
З пари розганяти.