Виконавець: Балади
Слова і музика: народні |
Мала мати сина, та й го оженила,
Мала мати сина, та й го оженила.
Молоду невістку дуже не любила.
Виправила мати сина у солдати,
Виправила мати сина у солдати,
Молоду невістку зелений льон брати.
Як набереш льону, то прийдеш додому,
Як набереш льону, то прийдеш додому,
Не набереш льону, не прийдеш додому.
Брала она, брала, в полі ночувала,
Брала она, брала, в полі ночувала,
І на своїм полі топольом зостала.
Вертає син з війска, вступає до хати,
Вертає син з війска, вступає до хати,
Каже: Добрий вечер, моя стара мати!
Мамо ж моя, мамо, што то за причина,
Мамо ж моя, мамо, што то за причина,
Же посеред поля росне тополина?
Не питайся, сину, што то за причина,
Не питайся, сину, што то за причина,
Бери топір в руки, рубай тополину.
Зарубал він єй раз, она ся схилила,
Зарубал він єй раз, она ся схилила,
Зарубал другий раз, она прогварила:
Не рубай ня, мужу, не рубай ня дуже,
Не рубай ня, мужу, не рубай ня дуже,
Бо я не тополя, лише твоя доля.
Бодай твоїй мати так легко сконати,
Бодай твоїй мати так легко сконати,
Як нас молоденьких з пари розганяти!