День за дниною
плинуть хвилями
під колеса млина –
залишається лиш біла піна.
Лютий, березень,
серпень, вересень –
і пробігли літа.
Все минається і назад не верта.

Приспів:
І лиш кохання одне
не покидає мене.
Воно на довгі роки,
воно моє навіки.
Я тим коханням живу,
воно як сон наяву.
І то є щастя моє –
що ти в мене є.

Смутком осені помережені
наші долі навпіл.
Знов єднати їх
не вистачить сил.
Світлі спомини,
як оскомини,
в’яжуть наше буття...
Та до юності нема вороття.

Приспів

Біля мене ти,
але поглядом
десь поринула в час.
Він єднає нас, роз’єднує нас.
Я знайду тебе
в білім мареві
і за руку візьму,
в думках твоїх не залишу саму.

Приспів:
І лиш кохання одне
не покидає мене.
Його достатньо на двох,
і хай поможе нам Бог.
Я тим коханням живу,
воно як сон наяву.
І то є щастя моє –
що ти в мене є. (3)