Так розпадається пам’ять
На оборонні оманливі лінії...
До спогадів такий захланний,
Ти – сьогодні без імені.
Ти – нерухомий освітлений
Ангел забутої музики.
День, бездумний і вітряний,
Очі продер і вовтузиться...

І у затінку квіток
Пам’ять ти собі потовк.
І серед безлічі альбертин –
Ти – один...

Ти – руїни асоціацій,
Павутина дощу незнищенна...
Увиразнений в уламках часу,
Ти розчавиш спогади – темно...
Місто змінює необережно
Розташування будов – загубились...
Не пролунавши, зомлів недовершений
Ритм – ніжне твоє зусилля.

Пам’ять нам, щоб спотикатись.
Безліч розлук, твоя засклена шкіра...
Серце з п’ят до колін тікає.
Болісна гордість, спогад маліє...
Так розпадається пам’ять
На оборонні оманливі лінії...
До спогадів такий захланний,
Ти – сьогодні без імені.