Холод у скроні цілує, мов лезом.
Це – кінецьсвітнє, так мертво мені...
Спам у скриньці – це майже поезія,
Не видаляй – ми в ній затиснені...
Забудь про умови, забаганки, вибрики –
Це не важливо, важливі ми!
Реклами, наліпки, пропущені вибори –
Ввійдемо в історію нерозкритими.

Дні котяться вниз, дають землі ляпаса,
І ночі потворні ведуть мене...
З таким тріскотом, з таким ляскотом
Усе минає – і це так мине...

Ти божишся – аж слина із рота.
Хтось на колінах, а хтось до кінця.
Ти проклинаєш – ніхто і не проти,
Ти так божишся – все почується.
Усе несподіване стається вчасно,
Ніч забрехалась – тепер ти диктуй.
Будь непідкореним, не гнись, ухиляйся,
До страху найбільшого підходь упритул!

Спам до скриньки надходить щовечора.
Такої стабільності ніде більш немає.
Нам плечі натруджені – пливти проти течії –
Солодкий ломець зігріває...