Не ховай свої долоні,
Не лякайся доторків моїх.
Хто засипав літер в наші долі?
Хто змінив нас, хто це зміг?
Не пали свої чернетки!
Не губи конверти і листи!
Забуваються так легко
Ті слова, що відпустив.

Де ти їх вичитав?
Забагато дав волі уяві.
Слів твоїх не викреслю,
Хоч вони і мляві...

Перехрестя фраз між нами,
Ми – відлуння вибраних цитат.
Ця полегша – відцурались
Слів, що вечір розхитав...
Не ховай себе, не треба,
Не тікай по інший бік дверей!
Краще ляжмо просто неба –
Інший хай слова збере...

Ті, що ти вичитав...
Забагато дав волі уяві.
Слів твоїх не викреслю,
Хоч вони і мляві...

У сутінку зустрітись і вмерти в близькості тій,
Шукати місяць у сонячні дні.
Славильні оди ночі і шемріт вітрів.
Слова стають порожні, коли їх відпустив...

Цілодобова ходанина.
Такі обвітрені, що аж
Стаю піском замість людини,
Розбивши ліктями міраж...