Виконавець: Віктор Морозов
Слова: народні |
В Стрийськім парку на фистині (фестивалі)
Там забава кляво (класно) плині,
Там кухарок сотка – дві,
Кажда мода шантеклє (рід кабаре).
Та – разівка (селючка), а та – дама,
Та – в шаліку, та – в панама,
Кажда має сильну хуть (бажання)
Іно, брате, романс круть.
Ойра, шо сі діє, ойра, світ сі сміє,
Ойра, Манька пріє, а музичка гра.
Тутай льокай (лакей), в бутах дзюра,
Ду Марині пре в кункури (залицяється):
Моя Марись, візьмім шлюб, лиш мені убранє куп.
Будеш в мене вельґа (велика) пані,
Возьмиш си до дому пранє,
Пальцем тя ніхто не ткне, як на харч візьмеш мене.
Тоську йде ду свої Рузі,
Вона шницлі ма в братрурі (духовці).
Вона каже: "Їсти хоч? Ду хавіри (хати) мої скоч".
Він ї каже: "Мій ангелку,
Вийду з войська, то в кустелку (костелі)
Зара з тобов візьму шлюб, іно анцуґ (костюм) мені куп".
Юзя там улана пере (сварить): "Ти бандита, ти хулєра,
За ми (за мої) шницлі і гирбати (чай)
Тиснеш Маньку зизувату!"
Я шпануї (дивлюся) на Касюні і помалу до ні суну.
"Моя Касю, поки час, йдем забавитись хоч раз".
Літнє пиво, лімуняда, на карузель панно, сядай.
Є гойдалка, шо агій! Лиш Касюню сі не бій!"
"Йди ти на Гетьманські Вали,
Там дістанеш гарем цалий!
А я дівка не така, я би-м хтіла вояка!".
"Вояк має тебе в дупі, а я за то щастя куплю.
У вояка вже є так – серце ламле, як той мак".
"Я вояка сі не бої, а як хочеш серце моє,
То мене о руку прось, мамі вповідж такой шось!"