Ой тамъ подъ лісомъ, подъ дубиною,
Тамъ сидівъ голубъ, зъ голубиною.
Сиділи-жъ они и розмовляли,
Сивымъ крилечкомъ ся обгортали.

Закрався стрілець, зъ темного луга,
Стріливъ у дуба, убивъ голуба.
Голуба вбивши, голубку ймивши,
За сине море, запровадивши.

За сине море, за крутый берегъ,
За крутый берегъ въ садокъ вишневый.
Дае голубці изъ кедра пшениці,
Сипле голубці зъ моря водиці.

Голубка не істъ, голубка не пье,
Въ вишневый садокъ плакати йде.
Чому-жъ ты не ішъ, чому-жъ не пьешъ,
Лишъ вишневий садокъ плакати идешъ.

Якь маю істи, якъ маю пити,
Якій світъ красный, нема съ кимъ жити,
Ой есть у мене сто паръ голубовъ,
Выбирай собі, котрый твой любый.

Голубка брала перебирала,
Нема такого якого мала.
Ой мой бувъ милый, файный чорнобровый,
На личку білий, ше й сиво-крилый.

Лети голубко у чисте поле,
Бо ты у мене въ тяжкой неволи.
Голубка летить, та й собі гудить,
Шо жити безъ пари въ світі не будетъ.