Ти забери мене у рай, ти загорни мене в папір –
Я буду сонцем, що горить, я буду всім – ти лиш повір
Я буду тим забутим співом, що лунає знов і знов
Я буду твоїм тихим всім, я буду всім!

Ти заховай мене в кутку старої шафи між речей
Котрі належать лиш тобі, я стану днем твоїх ночей
В передпокої своїх свят ти знов палитимеш свічки
І на десерт подаш мене, закривши всі свої замки

Я таємниця твоїх губ, солодкий плід, квиток у рай
У мені тисяча сердець, котре твоє ти лиш вгадай
Із моря слів, вітрів, думок ти повернешся знов і знов
Свідомість скарбу в скроні б’є, на завжди увійшовши в кров