Сьогодні вкотре ми не побачимо зірок,
Знов пробиваєм стіни з диму цигарок,
Ми розумієм, що з кожним днем все менше нас,
Знайти би діри у котрі тікає час.

Гей, бейбі, бейбі – тебе лякає правда ця,
У котре знову лізеш на свого хреста,
А завтра всі ми тут повиснем на хресті,
Ми так безслідно топчем ряст на цій землі.

А завтра інші підуть гуляти до зорі,
Ламати грати, бити в стіни й паркани.
Ця ніч осіння, така ще тепла і густа,
Тож спи спокійно спершись до мого плеча.

Сонце скоро встане, тож маленька ходи,
Розпали це багаття в очах,
Розпали, так як вмієш це тільки ти,
Як ми завжди робили це в снах.
Заки день надійде і розбудить усіх,
Твій вогонь поглинає мене –
Коли серце горить, час так швидко втіка,
Завтра ми не згадаєм себе.