Ох, а був же я, був
Та й у батька їден син.
Ой мене батько
По неволі одружив.
Ох, а дав мні жону
Та не любляную,
А ще до того
Не робітливую.
А прожив же я рік,
А прожив же я два,
Ой дес ся взяла
Ще й дитина мала.
Ой піду же я
До Китай-города,
Ой та куплю я
Кістяного човна.
Ой я дам за човна
Півтораста рубля,
Ой за весельця
З половиною два.
Ой зіпхну я милу
Та й на бистру річку,
Ой а сам я стану
На крутім бережку.
Ой як стала жона,
От як ясна зоря,
А малеє дитя,
От як ясна свіча.
– Ой вернись, милая,
Ой вернись додому!
Уже буду жити
До смерті з тобою.
– Ой бодай би-м мала
У Дунай тонути,
Ой а із тобою
У парі не бути.