Ой ти, саду-винограду,
Чом ягідок не родиш?
– Ти, козаче чорнобривий,
Чом до мене не ходиш?
– Ой чи будеш ти, дівчино,
Та й за мною тужити,
Як я піду государю
І богові служити?
Як же ж мені, дівчинонько,
Та й до тебе ходити, –
Засідають три козаки
Та хотять мене убити.
Ой не буду, козаченьку,
Ой не буду, не буду.
Ти за нові воротенька –
Я за тебе забуду.
Ой виїхав козаченько
Та й за нові ворота.
Ой не бере дівчиноньку
Та й ні сон, ні охота.
Ой виїхав козаченько
Та й за густії лізки,
Обілляли дівчиноньку
Та дрібненькії слізки.
Ой виїхав козаченько
Та й за білії хати,
А вже стали дівчиноньку
Водою відливати.
Ой виїхав козаченько
Та й на гору крутую,
А вже тую дівчиноньку
Носять чуть живую.
Ой виїхав козаченько
Та й за жовтії піски –
Посилає дівча брата
За козаченьком пішки.
– Ой вернися, козаченьку,
Матусенька вмирає...
– Не вернуся, забарюся,
Нехай швидше сконає.
– Ой вернися, козаченьку,
Дівчинонька вмирає!
– Буду бити, коня гнати,
Щоб живую застати.
Приїжджає козаченько
Та в неділеньку вранці,
Застає він дівчиноньку
На тесовій лавці.
– Ой казала-сь, дівчинонько,
Що не будеш тужити.
Ой мусила-сь за козаком
Головку положити.