Не ходи, Грицю, на вечерницю,
Бо на вечерницях самі чарівниці.
Котра дівчина чорнобривая,
То чарівниця справедливая.

А в неділю рано зілля копала,
А в понеділок зілля полоскала,
А в вівторок рано зілля варила,
А в середу рано Гриця строїла.

Прийшов четвер, а наш Гриць умер.
Прийшла п’ятниця, поховали Гриця.
А в суботу рано мати доню била:
– Нащо ж ти, суко-доню, Гриця строїла?

– Ой мати, мати, жаль ваги не має,
Нехай Грицуньо в двох ся не кохає!
Нехай не буде ні мені, ні її,
Нехай Гриць наїсться сирої землі.

Хто хоче любити молоду дівчину,
Нехай зготує собі домовину.
Хоць вона не строїть, брови важать вбити,
Таки єму трудно на сім світі жити.