Ой була вдова насеред села,
Ой мала вона одного сина.

Одного мала, до війська дала,
Одного мала, до війська дала.

Минає рочок – не йде синочок,
Минає другий – не йде син любий.

На третій рочок невістку веде,
На третій рочок невістку веде.

Сина стрічала солодким медом,
А невістоньку гірким полином.

Син меду не пив, під коня вилив,
А ту трутину – наполовину.

Знала ти, ма-ґи, як зустрічати,
Ой знай ти, мати, як поховати.

Сина ховали під віконцями,
А невістоньку за ворітцями.

На синочкові – явір зелененький,
На невістоньці – три берізоньки.

Над синоньком все мати плаче,
На невістоньці все ворон кряче.