Чом так тисне на груди
Давня туга вночі?!
З неба синього чути,
Як ридають ключі.
За ключем журавлиним
Із тенет суети
Я полину, поплину
У далекі світи.

Друзі вірні прощайте
І не будьте сумні.
Не судіть, не шукайте,
І не заздріть мені.
Взявши сум і тривогу
Цих убогих осель,
Я подамся в дорогу –
Мандрівний журавель.

Приспів:
Все, що краяло серце,
За роки відпаде –
І у ньому озветься
Щось високе й святе.
І забувши про втому,
Серце скрикне "Молись",
Щоб до рідного дому
Повернутись колись!

Я по світу блукаю
Від весни до весни,
І нічого не маю,
Тільки спогади й сни,
Тільки вічні тривоги
Та печальні пісні,
Тільки довгі дороги,
Що судились мені.

А якщо на чужині
Свої крила складу
І з небесної сині,
Я, мов камінь, впаду,
Хай в далеку країну
З невимовним жалем
Моя туга полине
Мандрівним журавлем.