Вона хотіла щастя, вона хотіла добра,
Вона хотіла дитину і родинного тепла.
Вона бачила сни, мрії до купи складала,
Але прийшла осінь і вона знову чекала.

Листя вкотре опало і вкотре з’явилось,
Всі мрії і сподівання об скелю вкотре розбились.
Сонце сили забрало, душу чомусь не зігріло,
Сили більше не має і вона полетіла.

І попавши в тенета божевільного напівщастя,
Віддаючи своє тіло нічному танцю,
Яка солодка спокуса, яка миттєва насолода,
Яке не стримане бажання віддатись обов’язково.

Це заборонений плід, але він їм до вподоби.
Це самогубство, але їм про це невідомо.
Це, як сіль у рані, або, як куля у серці,
Від цього можна померти і не воскреснуть.

Приспів:
І такі, як вона, смерть обирали.
Квартали зростали, квартали зникали.
І це стало модно, і це стало за правило.
Це скрізь і повсюди, небезпечно і оманливо.

Вона хотіла щастя, вона хотіла добра,
Вона хотіла дитину і родинного тепла.
Вона бачила сни, мрії до купи складала,
Але прийшла осінь і вона знову чекала.

Я бачив самотність їх лякала,
"Де моє щастя?" – душа кричала.
Як змиритись, як це прийняти,
Але Господь може тебе з колін підняти.

Але ти не віриш, ти зачиняєш вуха.
І знову на подвір’ї, на побаченнях, і знову в клубах.
І знову в обіймах, тобі здається назавжди,
Через чотири місяці слова знову ті ж самі.

І пройшов час, і прийшло горе,
І не досягнута мета родини і любові.
І пройшов час, і прийшло горе,
І не досягнута мета родини і любові.

Приспів

Вона хотіла щастя, вона хотіла добра,
Вона хотіла дитину і родинного тепла.
Вона бачила сни, мрії до купи складала,
Але прийшла осінь і вона знову чекала.

Послухай, послухай, Творець неба і землі,
Той, хто був до початку існування часу,
Той, хто дає життя кожному із нас,
Хіба Він не знає як зробити нас щасливими.
Розумієш про що я?