На цвинтарі забутому сільському
Похилені від старості хрести...
Тут почесті не віддають військові
І мало хто приходить вже сюди...
Десь тут лежать батьки моєї мами,
Її маленький братик поруч спить..
А скільки їх, від голоду померлих,
По всій країні в могилках лежить...

Приспів:
Коли вони вмирали, їм дзвони не дзвонили,
Були уже спаплюжені церкви..
Лише земля стогнала, коли дітей ховали
І зорі тут вмивалися слізьми!

Холодний і голодний тридцять третій
Пройшов над Україною мов смерч...
За більшовицьких тих страшних совєтів
Розмахувала тут косою смерть.
Вмирали люди з голоду, а десь зерно гноїли,
Вказівки із Кремля такі були:
Чим менше українців залишаться живими,
Тим ліпше буде з них мотузки вить.

Приспів

Коли з трибун я слухаю промови,
Як хороше було в союзі жить,
Про те, що не потрібно нам української мови,
За всіх, за нас, душа моя болить.
Ні, їм не повернути часів отих проклятих,
Я вірю, над країною ше сонечко зійде...
І заживемо всі ми привільно і багато,
І Україна моя розцвіте!

Приспів