Васильки у полі, васильки у полі,
І у тебе, мила, васильки з-під вій,
І гаї синіють, ген, на видноколі,
І синіє щастя у душі моїй.

Одсіяють роки, мов хмарки над нами,
І ось так у полі будуть двоє йти,
Але нас не буде... Може, ми квітками,
Може, васильками станем – я і ти.

Так же буде поле, як тепер, синіти,
І хмарки летіти в невідомий час,
І другий, далекий, сповнений привіту,
З рідними очима порівняє нас.