Не стелись, тумане, не шуміть тополі,
Не печальте очі ви, берізки голі!
Вийду я у поле, там, де синь навколо,
Де чогось шукає перекотиполе;
Де когось шукає, то біжить, то стане...
Не шуміть тополі, не стелись тумане.

Вечір чорнобровий, сині небокраї,
Я у полі стану, про весну згадаю,
Про весну про літо, як зітхало жито,
Як тремтіли в небі птиць дзвінкі привіти,
Як торкавсь губами я її волосся
І сердець двох пісню слухало колосся.

Хай давно зозуля в листі одкувала,
Серце знов чекає, щоб весна настала,
Щоб настало літо, щоб зітхало жито...
Серце, моє серце, де тебе подіти?