Я Федишин називаюсь Іван,
І звертаюся до вас, галичан,
На трибуні перед вами стою,
А ви послухайте програму мою.

Треба хіміків усіх пострілять,
Менделеєв той, туди його мать,
Елементи всі розклав по місцях
І у нас тепер у задниці цвях.

Як зробили в нас завод хлорвініл,
Зараз в місті кожен третий дебіл,
Я також хоч не дебіл та гібрид,
За кілометер від мене смердит.

В мене, бачите, є дві голови,
А тому я розумніший, як ви,
Як одна буде триндити з трибун,
Друга може собі їсти кавун.

Родять курки в нас триногих курят,
Певне дзьобають якийсь хімікат,
У корів повідпадали хвости
І ще з’явилися летючі коти.

А ще є в нас аміачна струя,
Що з Франківська йде і аж до Стрия,
Біля Калушу зробила петлю,
Я гуляти біля неї люблю.

Щось районний наш мовчать прокурор,
Певно, тащаться, як нюхають хлор,
З неба капає кислотним дощем,
А повітря в нас, ну то бля, обще.

Ви в парламент обирайте мене,
Хай він також там амоняком тхне,
Нам інфляцію, а ми їм нітрат,
Я там перший буду хімдепутат.

Як на сесії мене там нюхнуть,
Комуністи отруяні впадуть,
Бо незвиклий в них до хімії нюх
І переможе у парламенті Рух.

Хай порадується пан Чорновіл,
Що підтримує його хлорвініл,
Недостачі не буде в голосах,
Бо хімічна зброя в наших руках.

Аргументи я вам виклав усі
І чекатиму від вас голосів,
Оберіть кандидатуру мою,
Бо як ні, то стрибану у струю.