Жив на світі Лесик Нечіпайло,
В школі він нікого не чіпав,
А у вільний час він, як звичайно,
З песиком по вулиці гуляв.

Песика вигулювати треба,
Бігав він собі туди-сюди
І було над ними мирне небо,
І було ще довго до біди.

Песик був розумний, мов людина,
Але обережним він не був,
Вибіг на проїжджу він частину
І Лесика з собою потягнув.

Друзі не помітили дев’ятку,
Що летіла швидко, мов стріла,
За кермом у даному випадку
Лесикова вчителька була.

А якраз асфальта дощ покрапив,
Був він дуже мокрий та склизький.
Раптом хтось під колесо потрапив,
Але хтось залишився живий.

В небі закурлюкали лелеки,
Песик відповім їм "гав-гав-гав",
Правила дорожньої безпеки
Лесик в своїй школі не читав.

Тиха надзвичайна на уроці –
Це прийшов з міліції майор,
Він злизав сльозу на лівім оці
І діткам розповів про світлофор.

Ця пригода транспортно дорожня
Назбирала учнів повний клас,
Але є в нім парта, що порожня,
Лесика немає серед нас...